Закінчення Першої світової війни ознаменувало початок кінця традиційних імперій –  Німецької, Австро-Угорської, Османської, та Російської (хоча, останню змінила ще більша імперія – Радянська).  Перша світова війна здавалось би остаточно вбила ідею імперіалізму у традиційному розумінні. Ідеї про створення національних держав на територіях, які раніше були імперіями набули нового дихання. Але у сучасному ж світі існують дві імперії – Китай та Росія. Китайська імперія сьогодні знаходиться в режимі експансії, але вона несе величезні витрати на підтримку існування імперії. Друга у свою чергу, як вже всім зрозуміло виходить на фінальну сторінку своєї історії. Із моменту свого зародження в середині шістнадцятого століття царська Російська імперія постійно прагнула до розширення, але сучасний світ переходить у режим малих демократій та багатополярності. Чому цей перехід не зупинити? Пояснення далі.

Щоб тримати багато різних народів в одній державі, імперії використовують ідеології або релігії. Тобто, ідеї, які не пов’язані з етнічною приналежністю. Такими прикладами можна назвати православну релігії в Російській імперії, що потім було замінено комунізмом у Радянському союзі або, наприклад, іслам в Османській імперії.

Імперії приречені. Така думка є популярною серед більшості політологів та істориків. Чому? Завдяки освіті й технічному прогресу, за останні сто років головним двигуном розвитку держав, став людський капітал. А ось головним здобутком імперської експансії була земля, а також природні ресурси, що стало важливим фактором у індустріалізації. Вигоди від завоювання земель та колонізації інших територій у сучасному світі набагато менші.

У 20 столітті національні держави стали домінуючими формами державної організації. Витоки концепції національної держави пов’язані з розвитком націоналізму в Європі 17 — 18 століть, колоніалізмом та національно-визвольними рухами 19 — першої половини 20 століття.

Національні держави прагнуть до етнічної однорідності в межах національних кордонів. Незважаючи на те, що Демократії найчастіше народжуються в національних державах, є і виключення. Так-як, національні держави прагнуть до етнічної однорідності, це може призвести до початку етнічних чисток та ізоляції, а у випадку з деякими країнами може призвести до експансіонізму, як це було, з нацистською Німеччиною, яка починала свій шлях, як національна держава і згодом дійшла імперської форми держави. 

Час імперій та колоніалізму у світі, де людський капітал є основним рушієм розвитку економіки та країни в цілому, минув, а національні держави або трансформовані імперії вже досягли або знаходяться у процесі створення демократичного устрою, принаймі в більшості своїй, адже завжди можна знайти виключення. Базова концепція демократії — громадянство. Тобто, на відміну від національних держав, етнічне походження людини не відіграє ключову роль.