Український урбанізм переживає не найкращі часи, але якщо Україна обирає для себе шлях євроінтеграції, ми маємо провести величезну роботу у сфері благоустрою і головне — створити дієву структури взаємодії людей у громадах. Нажаль, вдається не все, хоча деякий прорив вже відчутний, особливо, що стосується децентралізації та надання громадам більших повноважень, але так само є багато проблем та відвертого непрофесіоналізму з боку парламенту та чиновників. Наразі більшість українських міст не мають чіткого плану розвитку, який би підтримала громада, урбаністи з архітекторами та держава.
Закон 5655 про реформу містобудування викликав шквал критики та звинувачень з боку архітекторів, урбаністів та суспільства. Цей закон в котрий раз довів, що депутати не розуміють як реформувати систему містобудування, таким чином, аби позбутись корупції, будівельної мафії та хаотичного планування міста. Цей документ не дозволяє контролювати місцевій владі процес будівництва, адже спостерігачів будівельні компанії обирають самі з безлічі приватних компаній, чудовий ґрунт для появи, або точніше продовженню монополій. Цей закон критикують також ЄС, у сфері містобудування та розвитку громад. Європейці змогли створити ефективну систему відносин у громаді, що не можна сказати про Україну. Чому б замість того, щоб писати якісь дивні та відверто нерозумні закони не перейняти досвід наших західних сусідів? Тож давайте поговоримо про те, що можна зробити, аби покращити стан наших міст.
Місто П’ятнадцяти хвилин
Усі життєві потреби містянин може досягти у межах 15 хвилин на велосипеді чи пішки( Зверніть увагу, що не автомобілем). У цьому питанні слід окремо виділити Барселону. Містяни створили унікальне містопланування, що називається — суперблоки. Ці блоки розташовані на сітці доріг, щоб швидкісний рух був можливий тільки по периметру, а для пішоходів передбачені внутрішні двори, з ігровими майданчиками, магазинами тощо. Таким чином вони також розв’язують питання екології міста, хоча тільки частково. З моменту впровадження такої блочної системи, екологія у Барселоні справді покращилась. А тепер давайте подивимося на київські Осокорки та інші райони Києва з сотнями мурашників. По перше, як правило ці житлові комплекси не створюють усі умови для життєдіяльності, щільність населення занадто велика, а школи та садочки будують далеко не всі будівні компанії(тут можна згадати про правило 15 хвилин). Це так само шкодить екології, в контексті мікроклімату міста, занадто щільна забудова не дає місту провітрюватись. Влітку, стіни багатоповерхівок утримують в собі тепло, тобто підігрівають місто. Взимку “Мурашники” виловлюють висотні холодні вітри та опускають їх на рівень міста та охолоджують його. До речі, цікавий факт — з точки зору нейробіології, люди, що живуть на вищих поверхах будуть більше піддаватися стресу, ніж інші.
Транспорт
Про автомобілізації ми поговоримо трохи пізніше, я хочу звернути вашу увагу на складність пересування між громадами. Якщо ми візьмемо для прикладу Німеччину, то це країна де більшість міст на 10 000 + тисяч населення з’єднанні залізницею, а більш менші міста та села, поєднанні якісними дорогами та автобанами, це створює умови для “Комунікування” різних громад, а з економічної точки зору — у значній мірі вирішує проблему логістики та робить міста більш привабливими для бізнесу, адже у більшої кількості людей є змога дістатися цього міста.
Місто – людям, не машинам
Ні, це не означає заборонити пересуватися автомобілем по місту, це означає розумне планування вулиць, де пішоходи – пріорітет, але створенні комфортні умови для водіїв. Нам потрібно розвивати систему публічного транспорту, аби люди обирали пересуватися на трамваях або велисопидах, завдяки велодоріжкам, які повинні з’єднувати все місто. Влада великих мегаполісів давно усвідомила необхідність розвитку велотранспорту, щоб хоч якось впоратися з проблемами забрудненням навколишнього середовища і заторами.
Іншим важливим прикладом впорядкування міського простору є дизайн-код. Якщо всі тротуари, дороги, пішохідні переходи та перехрестя будуть побудовані за однаковими правилами, то одразу ж місто стане комфортнішим для всіх груп населення, незалежно від району. Бо якість тротуару в спальному районі не повинна поступатися якості тротуару в центрі міста. Тим більше, у спальних районах зазвичай проживає більше населення, ніж у центрі. Великий прогрес у цій справі робить Дніпро та Львів, вони борються із рекламними вивісками на історичних фасадах, і ні, не забороняючи їх, вони спрацюють над новими нормами, що регулюють, які вивіски дозволено, а які ні. З цього моменту поговоримо про важливу складову перетворення наших “Міст” на справжні європейські та розвинуті міста.
Більша частина норм із проектування вулиць — досі є відгомоном радянських стандартів. Це стосується Державних будівельних норм, деяких законів України та постанов Кабінету Міністрів. Вони не відповідають сучасним потребам українців. Саме законодавча база регулює проєктування перехресть(бажано безпечних), норми забудови історичних районів, рекламу на історичних фасадах, острівків безпеки тощо. Відсутність сучасних правил проектування вулиць і є причиною великої кількості смертей українців на перехрестях, некомфортних умов пересування містом, надзвичайної кількості реклами на історичних фасадах і т.д.. Вбачається й економічна доцільність: якщо вулиці зручні для пішоходів, то бізнес на перших поверхах зароблятиме значно більше, а отже, більше зароблятиме і місто.
Як висновок можна сказати, що українським містам треба пройти великий і складний шлях трансформації. Для цього нам потрібна залучати справжніх професіоналів своєї справи — архітекторів, урбаністів, дизайнерів і т.д.. Але без активної участі громади ми не зможемо досягти успіху, тому якщо ви бачите проблему у вашому місті( Неефективна робота комунальників, незаконна або нерозумна забудова і т.д.) — говоріть про неї якомога гучніше і ми зможемо побудувати насправді розвинуту та сучасну країну.
Авторка статті — Лакша Поліна