Як знищують держави? Варіант перший — захоплення її більш могутньою державою та подальша асиміляція населення, другий варіант — розпад зсередини, через внутрішньо політичні проблеми та конфлікти, на основі національної приналежності, релігії, ідеології тощо… Другий варіант можливий для багатонаціональних держав, таких як росія, Пакистан або Китай. Причини утворення таких держави є різними, але їх можна поділити на умовні два типи — держави створені за рахунок завоювань(імперії), або держави чиї кордони були сформовані не за етнічними принципами, а межі яких є наслідком колонізації. Прикладом для другого типу є більшість країн Африки, адже колоніальне минуле сформувало кордони вигідні на той час імперіям, що контролювали континент. Межі держав були сформовані за ознакою наявності потрібних ресурсів і вигоди для держав-колонізаторів. Для імперій, другий варіант є більш ймовірним через низку факторів, які ми розберемо у цій статті, але ми зайдемо здалеку, аби краще розуміти контекст минулого імперій та їх сучасності.

Європа в контексті імперіалізму

Якщо ми говоримо про Європу, то більшість держави є національними, тобто у країні існує домінуючий етнос, до таких країн можна віднести Україну, Францію або Польщу. До одного з європейських виключень можна віднести Великобританію, до складу якої входять Англія, Північна Ірландія, Шотландія та Уельс.

Вже до 1980-х завдяки політиці інтеграції — Європа стала безпечним місцем, з точки зору як внутрішньо-політичної, так і економічної ситуації. Це все відбувалось у той час коли Горбачов марно намагався підклеїти Радянський Союз, та врятувати його від розвалу, але його крах — класичний приклад, як розвалюються імперії, давайте розглянемо цей шлях більш детально.

Для початку охарактеризуємо Радянський Союз, чи це природна форма існування держав, що входили у нього? Відповідь однозначна — це штучне формування, не підкріплене ніяким історичним або культурним підґрунтям. Так, комуністи сформували ідеологію, яка каже про нікчемність такого поняття як нація та націоналізм, ба більше, термін – народ, використовувався не у значені національної приналежності, існував тільки “Совецький народ”, а розмови про національні потреби українців або казахів ігнорувались, адже це народ не можна відокремлювати від радянських людей. На цьому етапі ми вже знайшли першу причину вразливості імперій – відсутність історичного та культурного підґрунтя для її існування, а отже апелювати до того, що побудова імперії є необхідністю і іншого варіанта існування не має стає складно, а отже, опозиції простіше наводити суспільству контраргументи, вже проти існування імперії.

Європейський Союз — імперія?

Щоб відповісти на це питання потрібно визначити критерії, за якими визначаються імперії, до таких зазвичай відносіть — етнічна неоднорідність населення, домінування однієї етнічної групи над іншою, концентрація політичної, економічної, фінансової влади в одному центрі, експансивна зовнішня політика, прагнення до регіонального або світового домінування, а також наявність жорсткої ієрархії, авторитарна влада. Якщо ми слідуємо цим критеріями, то назвати Європейський союз імперією неможливо, навіть якщо інтеграція країн посилиться, існування панівної нації неможливе, адже головна ідея ЄС — рівність усіх націй. Європейський Союз більш доречно назвати Конфедерацією – політичним союзом, кожний член якого зберігає незалежність.

Що таке сучасна імперія та як їх можна охарактеризувати?

Через те, що імперія утворюється шляхом завоювань, втримати її демократичними методами вкрай складно, отже єдиний вихід — тотальний контроль, саме це ми і спостерігаємо за росією та Китаєм. Момент який важливо зазначити про визначення поняття імперії Імперії побудовані на експлуатації, отже формування класу дешевої робочої сили є неминучим.

За цією логікою ми можемо пояснити, чому називати Сполучені Штати імперією – не доречно та не правильно.

У 2017 році, за п’ять років до повномасштабного вторгнення росіян в Україну, Тімоті Снайдер, якого в нас люблять читати, слухати та цитувати, у своїй книжці “Про тиранію” попереджав американських земляків про небезпеку ігнорування історії. І справді, історія завжди триває, крах імперій колись відбудеться, бо процес — незворотній . У сучасному світі залишились дві імперії, які претендують на панування над усім світом — Китай та росія. Ці держави об’єднує амбіційність — те що присутнє в кожній імперії, адже завоювання відбуваються, через бажання отримати доступ до дешевих ресурсів, людських та природніх, що було вже зазначено вище.

Чи існує каталізатор розвалу імперій чи це природній процес?

Так, “Союз нерушимий” розвалився у період “Потепління” між союзом та США, коли світ вбачав у Радянському Союзі перспективи на демократизацію. Радянський генсек Михайло Горбачов, розуміючи необхідність демократичних реформ у країні та розрядки міжнародної ситуації, починав у СРСР «перебудову», на Мальтійському саміті 2-3 грудня 1989 року він та Джордж Буш оголосили про початок «нової ери» у відносинах між двома наддержавами, що могло піти не так? Насправді, процес демократизації без перспективи розвалу країни можливий тільки у випадках національних держав, адже їхньому випадку до економічних проблем не додаються етнічні або релігійні, людей не влаштовує економічне або ідеологічне становище, а не сама природа держави, як у випадку з Радянським Союзом, бо як вже було зазначено раніше, Радянський Союз — штучне утворення, яке не має історичного підґрунтя на існування.

Яке майбутнє у тоталітарних імперій?

Близько 2/3 сучасних тоталітарних режимів походять з таких самих тоталітарних режимів( йдеться конкретно про тоталітарні режими у цілому, не тільки імперії), отже можна припустити, що у випадку перевороту або революції утвориться новий тоталітарний режим, у випадку з імперіями існує два варіанти: перший — розвал імперії на національні держави, другий — намагання нового уряду або одноосібного правителя втримати національні пориву поневолених народів, адже щоб зберегти імперію у тих кордонах, з якими вона була — можливо використовувати тільки репресивні методи.

Висновки

Більшість країн розпадаються не з тріском, а зі скигленням, це також стосується імперій. Вони зазнають невдачі не через вибух війни та насильства, а через те, що вони абсолютно не можуть скористатися величезним потенціалом розвитку свого суспільства, прирікаючи своїх громадян на довічну бідність, через що вибухає закладена з початком існування імперії бомба — неможливість та недоречність її існування за своєю природою.

Авторка статті – Лакша Поліна