Якщо епоха Горбачовоської "Перебудови" та Ельцина могла охаректиризуватися доволі непоганими натяками на демократизацію, то епоха Путіна принесла нові цінності, що характеризувалися статизмом та поглядом на Росію, як на третій Рим.

 У 2005 році на кладовищі Донського монастиря у Москві відбулося перепоховання праху колишнього головнокомандувача Білої армії Антона Денікіна, філософа Івана Ільїна та письменника Івана Шмельова. Особливу увагу Путін, що був присутній на церемонії поховання приділив саме Ільїну – російському філософу, письменнику, публіцисту. Він був народжений у Москві, його мати була німкою за походженням, тому він з дитинства абсорбував культуру цієї країни, у майбутньому житті Німеччина зіграє важливу роль у його житті. Після більшовицького перевороту 1917 року емігрував з Росії. Гегельянець, один із ідеологів російського месіанства та християнського фашизму, критик комунізму й колективного Заходу.

На шостий рік правління Путіна вже стало зрозумілим, що він не помічає протирічь у поєднані християнський та комуністичних цінностей, коли Путін покладав квіти на могилу Ільїна його супроводжував православний єпископ Тихон Шевкунов, який був заядлим фанатом радянських антихристів. Церемонією перепоховання керував чоловік, який у радянські часи був агентом КДБ у монастирі, де у радянські часи стратили тисячі радянських громадян під час Великого терору.

Путін часто цитує його твори, зокрема і в посланнях Федеральним зборам. Московська газета “Комсомольска правда” таким чином характеризує Ільїна: “Иван Ильин считается самым проницательным русским философом: более полувека назад он ответил на многие вопросы, которые сегодня стоят перед властью”.

На які питання і як зміг відповісти російський філософ та як він став одним з головним неофіційним ідеологом сучасного режиму у Росії ми розберемо у цій статті.

Вперше свої ідеї Ільїн запропонував, ще століття тому, але на державну ідеологію це перетворилося порівняно нещодавно. Його погляди базуються на християнському фашизму, хоча ще у 1900-хх бажав, щоб Росія стала країною де панує закон, але після першої світової став контрреволюціонером і прихильником насильницьких методів боротьби з повстаннями та революціями.

"Зло починається там, де починається особистість". Ільїн був переконаним , що єдиним добром у цьому світі є Божа тотальність, а ось наш реальний світ йому здавався блудним і аморальним. Отже, ціллю Ільїна та світу, на думку Ільїна було дійти до стану, коли будемо відчувати повну тотальність, думати як одне ціле, а свобода проявлятиметься у повному поклонінню вождю.

Іван Ільїн, як головний ідеолог сучасної Росії і представник доволі специфічної групи філософів виходив із тези доволі типової для подібних філософів і політиків, про те, що я і "Мої люди" - добре, усе інші - поганці та нечестиві. Політика Ільїна була спрямована на вознесіння росіян, як непорочної нації, що мали цілком "Біологічні" прояви. Навіть переворот 1917, на його думку стався, тому-що росіяни були надто добрі, щоб встояти він гріховної ноші з Заходу. Бентежило його те, що італійці дійшли до фашизму раніше росіян, а у фашистській Німеччині він бачив спасіння для росіян і був великим прихильником Гітлера навіть після 1939 року.

Ільїн та Україна

Ільїн, як і притаманно російським адептам фашистських ідей не вважав українців за окремий народ. Вірніше сказати, на думку Ільїна куди б не розширювала свої володіння російська влада, там автоматично формується "Братерський союз".

"Украина признается наиболее угрожаемою частью России в смысле отделения и завоевания. Украинский сепаратизм есть явление искусственное, лишенное реальных оснований. Он возник из честолюбия вожаков и международной завоевательной интриги.
Отделившись, это государство предает само себя на завоевание и разграбление иностранцам. Малороссия и Великороссия связаны воедино верой, племенем, исторической судьбой, географическим положением, хозяйством, культурой и политикой. Иностранцы, подготовляющие расчленение, должны помнить, что они объявляют этим всей России вековую борьбу. Не будет мира и хозяйственного расцвета на востоке при таком расчленении. Россия превратится в источник гражданских и международных войн на века. Расчленяющая держава станет ненавистнейшим из врагов национальной России. В борьбе с нею будут пущены в ход все союзы и всякие средства... Национальная Россия не ищет ничьей погибели, но она сумеет ответить своевременно на всякую попытку расчленения и будет бороться до конца. Всякой державе выгодней иметь Россию другом, а не врагом. История еще не сказала своего последнего слова"  

"Влада-сама приходить до сильного чоловіка"  саме так вважав Ільїн, тому у його концепції Росії майбутнього був присутній обрах рятівника, що мав прийти нізвідки і врятувати Росію. За його концепцією рятівник мав надихатися духом тотальності, а не особистим мотивам. Але як і притаманно подібним концепціям, у них присутня одна проблема, яка ще не піддається вирішенню. Ця проблема стосується питань тривкості держави та передачі влади, адже фашистські ідеології будуються на культі особистості, як рятівника народу, це є причинною не тривкості фашистських режимів, точніше причина у тому, що після того як лідер іде поста, сама ідеологія руйнується, адже сам лідер є головним у цій концепції. Якщо, припустити, що проблема може бути вирішення, то Ільїн підійшов до вирішення питання найближче. Іван ільїн намагався розглядати рятівника, як інституцію, тобто дивитися на нього треба не як на особистість, а як на "Главу держави" або наприклад, як на "Лідера".

Автор статті — Лакша Поліна