Джо́рдж О́рвелл — всесвітне відомий англійський письменник, цого твори “1984” та “Колгосп тварин” відомі усім шанувальникам літератури. Першим ввів термін “холодна війна” у своїй статі “Ви й атомна бомба”. Всесвітньо відомим став завдяки двом творам, написаними в останні роки життя: політичній алегорії «Колгосп тварин» і роману-антиутопії«1984», у яких він зобразив тоталітарне суспільство і суттєво внес свій внесок у політичні переконання та світогляд, що стоять за «Тисьма дев’ятсот вісімдесят четвертим».
Справжнє ім’я — Ерік Артур Всесвітньо відомим став завдяки двом творам, написаними в останні роки життя: політичній алегорії «Колгосп тварин» і роману-антиутопії«1984», у яких він зобразив тоталітарне суспільство. Ввів у політичну мову термін «холодна війна».
Антиутопія “1984” – захоплююча і страшна, справила глибоке враження на читачів, і його ідеї увійшли в основну культуру таким чином, яким вдалося досягти дуже небагатьох книг. Жахіття тоталітаризму і розумння наскільки близько ця реальність знаходиться від тебе. Класика яка не втрачає популярності.
Антиутопія «1984» — це, мабуть, найвідоміший роман про тоталітаризм і про небезпеку створення однопартійної держави, де демократія, свобода пересування, свобода слова і навіть свобода думки — усе поза законом. Роман часто аналізують як попередження про небезпеку пропуску повзучого тоталітаризму до Британії після того, як були свідки жахів таких режимів у Радянському Союзі, нацистській Німеччині та інших країнах. Через таку якість книги, серед іншого, її часто називають «пророчою» та «кошмарним баченням майбутнього».
Трохи з сюжету:
У 1984 році за громадянами пильнують екрани телевізорів, кожен шпигує одне за одним.
Головний герой, Вінстон Сміт, живе в Лондоні, працює в Міністерстві Правди і є членом Зовнішньої Партії. Він не поділяє партійних ідеологій, і сумнівається в партії. В супереч закону він викладає свої думки у щоденник, водночас на людях Вінстон намагається виглядати прихильником партійних ідей, але шукає своїх однодумців одночасно. Він побоюється, що дівчина Джулія, яка працює в тому ж міністерстві, шпигує за ним і хоче викрити його.
Одного разу опинившись у районі пролів, де члену партії з’являтися небажано, він заходить у крамницю лахмітника Чарринґтона. Той показує йому кімнату, і Вінстон мріє пожити там хоча б тиждень. На зворотному шляху йому зустрічається Джулія. Сміт з жахом розуміє, що вона стежила за ним. Його охоплює страх і через нього Вінстон іще більше хоче вбити дівчину. Однак він перемагає страх і не наважується наздогнати Джулію. Незабаром Джулія в міністерстві передає йому записку, в якій зізнається йому в коханні. У них зав’язується роман, вони кілька разів на місяць влаштовують побачення, але Вінстона не залишає думка, що вони вже небіжчики (вільні романтичні відносини між чоловіком і жінкою, які є членами партії, заборонені партією). Вони винаймають кімнатку у Чарринґтона, яка стає місцем їх постійних зустрічей. Вінстон і Джулія наважуються на божевільний вчинок – похід до О’Браєна. Вони просять його прийняти їх до підпільного Братства, хоча самі лише припускають, що він у ньому перебуває. О’Браєн їх приймає і дає книгу, написану ворогом держави Ґолдштайном.
Через деякий час їх заарештовують у кімнатці у містера Чарринґтона, бо цей милий старий виявився співробітником Поліції думок. У Міністерстві Любові Вінстона довго катують. Головним катом, на подив Сміта, виявляється О’Браєн. Спочатку Вінстон намагається боротися і не зрікатися себе. Однак від постійних фізичних і психічних страждань Сміт поступово відрікається від себе, від своїх поглядів, сподіваючись зректися їх розумом, але не душею. Він відрікається від усього, крім своєї любові до Джулії. Однак і цю любов ламає О’Браєн. Вінстон зрікається, зраджує її, думаючи, що він зрадив її на словах, розумом, від страху. Однак у фіналі, коли він уже «вилікуваний» від революційних настроїв і на волі сидить у кафе “Під каштаном”, попиваючи джин, Вінстон розуміє, що в ту мить, коли він зрікся її розумом, він відрікся від неї повністю. Він зрадив свою любов. У цей час по радіо передають повідомлення про перемогу військ Океанії над армією Євразії, після чого Вінстон розуміє, що тепер він цілком вилікувався. Тепер він справді любить партію, справді любить Старшого Брата.
Орвелл написав «Тись дев’ятнадцять вісімдесят чотири » як застереження після багатьох років роздумів про подвійні загрозинацизм істалінізм . Зображення держави, де сміливість думати інакше, винагороджена тортурами , де люди стежать щосекунди дня, і де партійна пропаганда перевершує свободу слова та думки, є тверезим нагадуванням про зло непідзвітних урядів. Вінстон є символом цінностей цивілізованого життя, і його поразка є гострим нагадуванням про вразливість таких цінностей серед всемогутніх держав.
Чорне то – біле, а біле – то чорне
Напевно найстрашніше у цій антиутопії, це розуміння, що автор не знайшов виходу, як врятувати головного героя і зберегти розуміння реальності. Хоча, напевно ще ніхто не знайшов той ідеальний репецпт порятунку суспільства накрученого пропагандою та небажанням, а потім і неможливості дивитися на речі з точки зору адекватності.Адже, справжній ворог тиранії – це реальність. І тирани з усіх сил намагаються завадити розуміти справжній світ, замінюючи його фантомами і брехнею. Терор, який влаштовує влада в “1984”, спрямований на знищення особистості і руйнування здатності усвідомлювати справжній світ.
Усі тоталітарні режими світу забороняли і забороняють роман “1984”, але люди читають і поширюють його піратські копії потайки.
А в демократичних країнах продажі роману щороку зростають. В Індії, Великій Британії, Китаї та Польщі “1984” і далі продовжують захоплено читати твори Джорджа Орвелла.